1
Порядок подання та розгляду заяв про випадки булінгу (цькування) у закладі освіти
1. Заяву про випадки булінгу у закладі освіти має право подати будь-який учасник освітнього процесу.
2. Заява подається керівнику закладу освіти відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
3. Здобувач освіти, який став свідком булінгу у школі, зобов’язаний повідомити про це вчителя, вихователя, психолога або безпосередньо керівника закладу освіти .
4. Педагог або інший працівник закладу освіти, який став свідком булінгу або отримав повідомлення про факт булінгу від здобувача освіти, який був свідком або учасником булінгу, зобов’язаний повідомити керівника закладу освіти про цей факт.
5. Керівник закладу освіти має розглянути звернення.
6. Керівник закладу освіти створює комісію з розгляду випадків булінгу, яка з’ясовує обставини булінгу.
7. Якщо випадок цькування був єдиноразовим, питання з налагодження мікроклімату в дитячому середовищі та розв’язання конфлікту вирішується у межах закладу освіти учасниками освітнього процесу.
8. Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то керівник закладу освіти повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.
9. Здобувач освіти може звернутись на гарячу лінію ГО «Ла Страда -Україна» з протидії насильству в сім’ї або із захисту прав дітей; до соціальної служби з питань сім’ї, дітей та молоді; Національної поліції України; Центру надання безоплатної правової допомоги. Після отримання звернення дитини, відповідна особа або орган інформує керівника закладу освіти у письмовій формі про випадок булінгу. Керівник закладу освіти має розглянути таке звернення та з’ясувати всі обставини булінгу.
Зразок форми заяви про вчинення насильства
ЗРАЗОК
Директору Колядинецького ліцею
Косенко Миколи Леонідовича,
батька учня 9 класу
Косенка Микити
Заява
Прошу розглянути випадок щодо вчинення насильства (нанесення тілесних ушкоджень та словесні образи)
учнем 11 класу Кульчицем Михайлом стосовно мого сина Косенка Микити,
що стався 28.12.2018 року під час перерви у закладі освіти
Дата Підпис
Контактні дані уповноваженої особи з питань насильства та булінгу
БУЛІНГ: ЗА ДІТЕЙ ВІДПОВІДАЮТЬ БАТЬКИ
Традиційно причиною батьківських нарікань і не зовсім приємних виховних моментів для того, хто не вивчив урок і отримав низьку оцінку, є двійки-трійки у щоденнику. Причин для виховних моментів побільшало відтоді, як на законодавчому рівні у нашій країні введено відповідальність за булінг. І діти, і батьки повинні знати: булінг – не просто зло, яке зачіпає підліткове середовище, а ще й в окремих ситуаціях привід сплатити немалий штраф. І платити його будуть батьки того, хто дозволяє собі принижувати однокласника чи товариша по школі.
Реалізуючи Загальнонаціональний правопросвітницький проект «Я МАЮ ПРАВО!», Міністерство юстиції розпочало інформаційну кампанію #СтопБулінг, орієнтовану на дітей та їх батьків. Питання стало наскільки актуальним, що поняття «булінг» визначили на законодавчому рівні та прописали у Законі України «Про освіту» та в Кодексі України про адміністративні правопорушення. Визначення зафіксовано так: «булінг (цькування) – діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого».
У Кодекс додано статтю 1734 про відповідальність за вчинення булінгу, яка називається «Булінг (цькування) учасника освітнього процесу». В ній зазначено, що булерів (так назвали тих, хто здійснює булінг) або їх батьків варто штрафувати або виправляти громадськими роботи.
За булінг, вчинений дітьми до 16-ти років, відповідають батьки або опікуни. За перший випадок булінгу – від 850 до 1700 гривень штрафу або громадські роботи на термін від 20 до 40 годин. За повторне цькування або булінг, вчинене групою осіб від 1700 до 3400 гривень штрафу або громадські роботи терміном від 40 до 60 годин.
Справді ж, потрібно задуматися, перш ніж цькувати невисокого хлопчика чи знущатися із дівчинки з рудими кісками? «Не руйнуй невідомий світ, бо для когось і твій знайомий – невідомий»,- зазначила у своєму творі Мікус Марія, юна журналістка з Хмельниччини, одна з переможниць конкурсу Юстиції Сумщини #БулитиНеКруто.
До речі, в Україні вже є судові рішення щодо булінгу. Перше прийняте у лютому цього року на Київщині, за цькування батьків винної особи зобов’язали сплатити штраф.
Уповноважена особа з питань попередження домашнього насильства
у Колядинецькому НВК-
План заходів щодо запобігання та протидії булінгу
Заходи щодо попередження будь - яких проявів насильства та жорстокості
в Колядинецькому ліцеї
Правила поведінки для учнів нашого навчального закладу
Правопросвітницька кампанія "Стоп булінг!" - плакат і буклет
Профілактика насильства та булінгу
Нормативно-правові документи з питань запобігання, протидії домашньому насильству та булінгу
Матеріали для використання в роботі
Корисні посилання щодо теми антибулінгу на сайті МОН України
Алгоритм роботи для спеціалістів, які зіштовхнулися з булінгом в дитячому середовищі
Буклет "Зупинимо булінг разом"
Буклет "Зупинимо булінг разом" (новий)
Булінг.Памятка для дитини.
Вітаю тебе, мій юний співрозмовнику! У цій статті я хочу підказати тобі, як діяти, коли тебе ображають, цькують інші діти. Або коли коїться щось схоже на це.
Насамперед нагадаю про Конвенцію ООН про права дитини. Цей особливий документ було прийнято 191 країною світу, Україною також!
Більш ніж у сорока статтях Конвенції викладені права, які має КОЖНА ДИТИНА. Зараз ми пригадаємо лише деякі з них:
Кожна дитина має право на життя
Всі діти є рівні у правах
Всі діти мають право на любов та піклування
Всі діти мають право на захист від усіх форм дискримінації
Всі діти мають право на збереження індивідуальності
Всі діти мають право вільно висловлювати свої погляди
Всі діти мають право на вільне спілкування
У цій Конвенції ще багато різних чудових положень, але тобі треба насамперед пам’ятати саме ці.
Бо вони дають тобі право захищати себе у будь-яких обставинах та від будь-яких дій.
Тоді, коли порушується твій спокій, коли тебе ображають, обзивають, принижують, застосовують фізичні дії або погрожують.
Пам’ятай, що ти маєш право захищати себе та свою гідність завжди. І коли це сварка з другом або якесь непорозуміння з однокласником,
що буває часом у всіх. І коли негативна увага та дії щодо тебе тривають уже деякий час. Та якщо у першому випадку ти можеш
вирішити проблему самотужки, то в другому тобі обов’язково потрібно звернутися за допомогою.
Бо без втручання дорослих цю ситуацію вирішити майже неможливо та небезпечно.
Отже, перший крок у боротьбі з цькуванням – звернутися за допомогою. До кого? Насамперед до батьків.
Якщо з деяких причин ти не можеш цього зробити, поміркуй, хто з дорослих може тобі допомогти.
Це можуть бути старші брати або сестри, бабусі чи дідусі, хрещені батьки, родичи тощо. Тобто ті дорослі люди, яким ти довіряєш.
Саме цьому дорослому потрібно розповісти усю твою історію. Від початку, від першої негативної дії щодо тебе.
З усіма подробицями, як би не було соромно та гірко.
По-друге, ніякої самодіяльності. Якщо тебе цькують, діяти у відповідь треба законним шляхом.
Усі учасники цих подій будуть відповідати за свої вчинки згідно з законом. Навіть діти, бо з 14 років вони вважаються
частково дієздатними і можуть нести покарання за свої дії. В іншому випадку за дітей несуть відповідальність батьки.
Тому намагайся не мститися або вирішувати проблему самотужки, як у кіно чи книжці.
Твої необдумані дії можуть привести до небажаних наслідків. І знов таки, перед законом несуть відповідальність усі учасники конфлікту, і ти також.
Що ти можеш зробити корисного для себе в рамках закону – вести щоденник булінгу, поки ситуація вирішується.
Тобто записувати, коли, хто і що робив тобі або проти тебе. Які свідки були довкола, хто чув та бачив ці ситуації.
Це буде така собі добірка свідоцтв цькування. Деякі спеціалісти радять починати вести такий щоденник,
як тільки ти помітив прояви цькування щодо себе. Але, як на мене, про це треба одразу казати «своїм» дорослим.
Те, що ми обговорили вище. А потім вже буде видно, чи знадобиться той щоденник взагалі.
По-третє, як би тобі не було сумно, соромно або зле, не відмовляйся від допомоги психолога. Це той спеціаліст,
який допомагає людям, що потрапили у важку ситуацію. Психолог допоможе розібратися в твоїх емоціях,
яких дуже багато, вони усі різні і такі сильні, що це може лякати. Ця людина підкаже, як впоратися з негативним досвідом,
що залишився після цькування. Допоможе врівноважити твій внутрішній стан. Навчить, як поводитися, щоб не допустити
такої ситуації у подальшому, або як припинити цькування якомога раніше. Нагадаю, що робота з психологом є конфіденційною.
Тобто навіть батьки не будуть знати, про що ви говорите з психологом, без твого дозволу. Виняток – факти, що свідчать про загрозу твоєму життю.
Ще один важливий момент: якщо це можливо, не зустрічайся та не спілкуйся зі стороною кривдника без батьків або дорослих, які на твоєму боці.
У таких ситуаціях, без свідків, можливі погрози або провокації, що можуть призвести до небажаних дій з твого боку.
Наступна порада – по можливості не відмовляйся від своїх інтересів поза школою.
Тобто не кидай відвідування улюбленого гуртка або секції, підтримуй домашні традиції,
спілкуйся з друзями. Пам’ятай, школа – це не все твоє життя. Є ще багато місць, де тебе чекають, люблять та підтримують.
А наші улюблені справи заряджають нас силою та дають наснагу.
Головне, що ти повинен пам’ятати завжди, – ти маєш право захищати себе, свою гідність та своє життя у будь-якій ситуації!
Але захист – це не завжди відповідь на образу чи влучна здача у бійці.
Іноді захистити себе – це заявити про своє невдоволення та дискомфорт, моральний чи фізичний.
І чим раніше ти про це скажеш, тим легшими будуть наслідки. Не соромся просити поради або допомоги! Ти маєш право на це!
І ще пам’ятай: ти ні в чому не винен! Просто так склалася ситуація. Так іноді буває, на жаль.
В Україні працює національна дитяча «гаряча» лінія:
116 111 (з мобільних)
0 800 500 225 (зі стаціонарних)
Ти завжди можеш звернутися сюди за допомогою.
