1

Дитячий садок: для чого він?

У дитячому садку зростаюча особистість установлює систематичні зв'язки з дорослими і однолітками за межами своєї сім'ї, залучається до різних видів діяльності, оволодіває системою цінностей.

Група дитячого садка має два основних джерела впливу — це вихователь і самі діти.

Вихователь виступає насамперед джерелом пізнавальної інформації для дитини, моральних вимог, турботи про неї, підтримки і підкріплення її дій та вчинків.

Приходить на допомогу, виявляє радість або занепокоєння з приводу її досягнень чи невдач.

Дитяча група — важливий чинник соціалізації зростаючої особистості. Вплив однолітка на дитину не менш значущий за роль дорослого у становленні малюка.

Зокрема, зверніть увагу, як неоднаково реагує дитина на одне й те саме зауваження і за змістом, і за інтонацією, залежно від того, хто його висловлює - дорослий чи одноліток. З

а словами польського психолога Кемпінські, малюк зростає у двох площинах: майже вертикальній, де, з одного боку, перебуває недосяжний напівбог -

Дорослий, і в горизонтальній площині, де, з другого боку - він рівноправний партнер-одноліток. Дитячий садок. Для чого він?

Незамінний вплив дитячого садка на самостійну активність дошкільника. Якщо сім'я опікується малюком, то дитячий садок значно більше довіряє йому,

надає можливість виявляти власну ініціативу, незалежність, критичність.

Спілкування з дитиною вдома має низку особливостей. І найперше -це абсолютне розуміння батьками жестової мови дитини.

За протягнутою дитячою рукою і певним відповідно інтонованим вигуком «У-у!» чи «М-м!» батьки чітко бачать потребу малюка і задовольняють її цілком.

Наразі дитина росте з абсолютною впевненістю, що її розуміють. А мамині нарікання на те, що 1,5-2,5-річний малюк майже не говорить,

розбиваються об її ж власну готовність зрозуміти свою дитину. Натомість спілкування дитини з вихователями вимагає від неї висловлення своїх бажань,

потреб, невдоволення, ставлення до предметів, подій та людей за допомогою слів. Тому постійне спілкування з вихователями і однолітками сприяє розвитку в неї мовлення —

важливого засобу взаємодії, основи соціальної поведінки. Щодень дитина удосконалює вміння висловлюватись грамотно, чітко, зрозуміло, виразно

, вправляється у вияві мовленнєвих і комунікативних здібностей, засвоює визнані в групі норми поведінки.

Отже, головна перевага дошкільного навчального закладу — це можливість дитини щоденно повноцінно вільно спілкуватися з однолітками!

В іграх з дітьми свого віку закладаються основи взаємодії з людьми, розвиваються вміння діяти разом, розуміти інших, допомагати і співчувати їм.

Режим дня і дисципліна теж належать до переваг дитячого садка. Усі діти насправді дуже люблять порядок і режим, це батьки привчають їх до вільного плавання».

Та й щоденні гарячі сніданки і обіди без домашнього печива, цукерок, сухариків з гамбургерами і жуйками підуть дитині лише на користь.

Не секрет, що мами вельми рано привчають малят до фаст-фуду. Окрім цього, дитина, що пройшла через дитячий садок, легше адаптується до шкільного навчання,

більше пристосована до умов навчання в школі, зокрема таких:

• працювати в групі, тобто в одному темпі, заданому дорослим;

• працювати за інструкцією дорослого;

• прийняти узагальнене ім'я «діти» і реагувати на нього;

• вміти налагоджувати стосунки з однолітками і дорослими тощо. Дошкільник, що йде у 1-й клас, оминаючи садок, частіше потерпає від зовнішньо заданих вимог до нього, його діяльності.

Любов батьківська — почуття дорогоцінне, але воно не може замінити собою педагогічного вміння і педагогічної підготовки, якої почасти батьки позбавлені.

Дорогою до садочка

Вранці батьки поспішають на роботу, а діти -ні..

Для переважної більшості батьків довести дитину вранці до дитячого садка (навіть якщо він розташований поруч з будинком чималою проблемою.

Що вже говорити про ті варіанти, коли дитячий садок розташований в іншому кінці села?

Вранці малюки, які не виспалися, вередують, батьки починають нервувати, лаяти їх. У відповідь, діти ще більше хничуть, сльози котяться градом, а якщо ще й погода підвела, тоді — тримайся! Кепський настрій на цілий день гарантовано! Як зробити дорогу до дитячого садка веселою й цікавою - і для дітей, і для дорослих?

Беріть ініціативу у свої руки!

Якщо ваша дитина ще зовсім маленька, ініціативу доведеться брати на себе. Повільно плететься ззаду вас - влаштуйте гру Хто швидше добіжить до... того дерева, лавки, зупинки». Забігає далеко вперед - «Допоможи мені, синочку (донечко), обійти (і калюжі (кучугури, ями тощо)». Повірте, спрацьовує. Крім того, і дитини формується почуття відповідальності за іншого, впевненості в тому, що вона вже підросла і може допомогти мамі, татові, бабусі обійти перешкоди або перемогти в забігу. У дитини кепський настрій - розкажіть казку або історію про подорожі гномиків, про те, як зайчик, хом'ячок, лисенятко ходили до школи через небезпечний ліс тощо. Фантазуйте! Якщо дитина доросліша, нехай продовжить розпочату вами історію. Це не лише розвеселить її, а й допоможе розвитку її уяви й мовлення.

Повторюйте вивчені з дитиною віршики, співайте пісеньки або зіграйте в «Буріме»: нехай малюк скаже два слова, що закінчуються на співзвучний склад, а ви придумайте рядки, в яких ці слова римуються. Потім навпаки — ви загадуєте, а дитина «придумує». Наприклад, «бджілка» — «квітка». Один малюк 4-х років склав таке: «Пролетіла бджілка-а-а. І зраділа квітка-а-а!» І нехай спочатку це 5уде не дуже образно і складно - зате весело! Якщо вам доведеться тривалий час йти пішки, можна використовувати час, проведений в дорозі, з великою користю. Наприклад, помітити кілька кущів і звертати увагу дитини на ті зміни, які з ними відбуваються:

навесні — розпускаються бруньки, потім з'являються листочки; влітку все цвіте;

восени — листя жовтіє, сохне і опадає тощо. Потім вдома можна намалювати те, що ви бачите щодня, або вести щоденник спостережень.

Дорогою можна закріпляти з дитиною набуті нею вдома або в садочку знання. Наприклад, якщо дитина недавно ознайомилася з геометричними формами, можна по черзі з нею називати круглі предмети, потім — квадратні. Щойно малюк почав розбиратися в кольоровій гамі — попросіть назвати його предмети певного кольору, але не поспішайте. Нехай малюк засвоїть спочатку один колір, наприклад зелений, і називає предмети тільки ці кольору. За кілька днів — жовтий тощо. Словесний поєдинок.

За нагоди можна пограти з дитиною у «Тварин». Ви називаєте якусь тварину, а дитина у відповідь називає тварину на ту букву на яку ваше слово закінчилося. Наприклад, «вовк - коза». А якщо дитина ще мала, можна просто пограти у «слова» за тими самі правилами, називаючи без обмежень всі предмети, явища і на казкових героїв.

Якщо вам доводиться тривалий час стояти на зупинці в очікуванні транспорту, пограйте у «Фігури». Попросіть дитину показ як стояв би на зупинці зайчик. Нехай стане у характерну для зайчика позу, потім трішки поскаче. Це не тільки пожвавить очікування а й допоможе дитині реалізувати потребу в рухах.

Поради щодо виховання у дітей почуття власної гідності і відповідальності за свою безпеку:

- Використайте будь-яку можливість, щоб висловити дитині свою любов.

- Оцінюйте кожну самостійну справу дитини позитивно.

- Намагайтеся помітити і похвалити дитину за зміни до кращого в її поведінці, навіть якщо вона дуже незначна.

- Пам’ятайте, що при частому зверненні до заохочення та похвали, Ви сприяєте розвитку у дитини впевненості в собі.

- Намагайтесь навчити дитину, як виправити неправильний вчинок.

- Висловлюйте своє ставлення до неналежної поведінки дитини ясно і неоднозначно, залишаючи впевненість у вмінні дитини діяти правильно.

- Розмовляйте з дитиною в тоні поваги і співробітництва.

- Залучайте дитину в процес прийняття рішень.

- Пам’ятайте, що Ви даєте дитині зразок правильної поведінки.

- Намагайтеся уникати порожніх погроз. Вчить дитину прагнути до успіху, бо успіх, визнаний дорослим, є мірилом її цінності.

- Рахуйтеся з думкою дитини. Бажано, щоб дитина мала можливість виразити своє невдоволення чи навіть обурення, коли вона повинна підкоритися правилам, що їй не до смаку. Залучайте дитину до вирішення будь-яких ситуацій.

- Не допускайте рукоприкладства, криків, погроз та образливих слів – вони можуть тільки викликати у Ваших дітей негативні емоції і неприязне ставлення до навколишнього світу.

- Намагайтесь виражати перевагу одному із дітей.

- Не очікуйте від дитини виконання того, що вона не в змозі зробити; давайте їй посильні завдання та доручення.

Шановні батьки!

Пам’ятайте, що тільки любов і шанобливе ставлення до дитини сприятимуть вихованню  особистості.

ДЕСЯТЬ ВІДПОВІДЕЙ НА ЗАПИТАННЯ БАТЬКІВ П’ЯТИРІЧНИХ ДІТЕЙ

(ПОВІДОМЛЕННЯ МОН)

1. Примусово ніхто не буде готувати дітей старшого дошкільного віку до шкільного навчання.

Ст. 8 Закону України «Про дошкільну освіту» передбачено, що сім’я зобов’язана сприяти здобуттю дитиною освіти у дошкільних та інших навчальних закладах або забезпечувати дошкільну освіту в сім’ї відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти. Батьки повинні бути поінформовані про можливі шляхи залучення дітей до здобуття дошкільної освіти. Водночас місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування повинні створити для цього необхідні умови. Отже, дві сторони однієї дуже важливої справи: перша – відповідальність, упевненість і бажання батьків; друга – відповідальність держави за створення доступності і безоплатності дошкільної освіти.

2. Обов’язкова дошкільна освіта для дітей старшого дошкільного віку є необхідністю.

Питання щодо обов’язковості здобуття дітьми старшого дошкільного віку дошкільної освіти назрівало вже давно, бо всі (передусім батьки) розуміли, що це необхідно. Адже це, насамперед, переваги для дитини. Подивимося на це з різних позицій: «дитина і колектив» (уміння узгоджувати свої інтереси з іншими, виховання почуття дружби, взаємодопомоги, підтримки); «дитина і соціум» (уміння спілкуватися з іншими людьми, знаходити правильне рішення і вихід з різних життєвих обставин, бажання подальшого навчання в школі); «розвиток дитини» (здійснює педагог, який володіє необхідними знаннями та може забезпечувати повноцінний комплексний розвиток дитини з урахуванням її індивідуального розвитку); «дитина і майбутнє шкільне навчання»(забезпечення рівних стартових умов для всіх дітей, фізична, психічна, моральна, мотиваційна, вольова, інтелектуальна готовність тощо). І, мабуть, тому й відсоток охоплення дітей старшого дошкільного віку дошкільною освітою щорічно зростав і натепер становить 93,5 відсотка. У прийнятті такого рішення є переваги і для батьків, бо вони будуть упевнені, що їхні діти отримають повноцінний розвиток, і для цього буде створено необхідні умови та запропоновано різні форми здобуття дітьми дошкільної освіти. Окрім того, практика інших країн свідчить про позитивний досвід такої роботи.

3. Ніяких спеціальних програм, а тим більше підручників, про які часто згадується у засобах масової інформації, для організації роботи з дітьми старшого дошкільного віку не потрібно.

Освітній процес для дітей старшого дошкільного віку організовується відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти як державного освітнього стандарту та програмових вимог. Дошкільна освіта у межах Базового компонента здійснюється за Державною базовою програмою, яка є основною. Дошкільні навчальні заклади можуть користуватися й додатковими програмами, вимоги до яких визначено листом МОН від 27.05.2010 р. № 1/9-369 «Щодо порядку розроблення програм для дошкільних навчальних закладів». Перелік програм і видань, рекомендованих для використання в роботі у дошкільних навчальних закладах, щороку затверджується Міністерством освіти і науки України та публікується у фахових виданнях. У роботі з дітьми дошкільного віку також можуть використовуватися програми (додаткові й експериментальні), що схвалені для використання в певному регіоні науково-методичними радами обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти. Чинні програми передбачають завдання з різних видів роботи з дітьми, в тому числі пізнавальний, мовленнєвий, логіко-математичний, художньо-естетичний, фізичний та соціальний розвиток дітей.

4. Обов’язковість дошкільної освіти для дітей п’ятирічного віку не означає заміну дошкільної освіти на шкільне навчання. Діти не повинні сісти за парти, як першокласники в школі, навчатися писати, читати тощо.

Провідною діяльністю в житті дитини дошкільного віку залишається гра, за допомогою якої необхідно формувати передумови навчальної діяльності (дотримання правил, уміння стримувати власні бажання, якщо вони суперечать правилам гри, навчання поводитися в колективі тощо). Заняття (групові, підгрупові, індивідуальні) не будуть дублювати шкільні уроки за формами проведення, змістом завдань, методами та прийомами навчання, способами організації дітей, не будуть підпорядковані тільки логіці майбутніх навчальних шкільних дисциплін. Одним з основних завдань педагогічних колективів, які працюють з дітьми дошкільного віку, буде створення розвивального середовища для дітей, що передбачає зміщення акцентів з проблеми його дидактичного забезпечення на створення сприятливого простору для розгортання дітьми активної, творчої поведінки у специфічних для віку видах діяльності (ігровій, пізнавальній, продуктивній, самостійній художній діяльності, спілкуванні з дорослими і однолітками тощо) і відповідно організацію роботи з дітьми в ньому.

5. Дітей старшого дошкільного віку будуть приймати до дошкільного навчального закладу протягом календарного року.

Відповідно до Положення про дошкільний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2003 р. № 305 прийом дітей до дошкільного навчального закладу здійснюється керівником протягом календарного року. І тому це не означає, що дітям старшого дошкільного віку необхідно відвідувати дитячий садок саме з 1 вересня. Батьки повинні вибрати і форму залучення дитини до дошкільної освіти і час, коли віддавати до дитячого садка, враховуючи при цьому різні чинники, в тому числі й стан здоров’я дитини.

6. Обов’язковість дошкільної освіти не означає, що діти повинні перебувати у дошкільному навчальному закладі кожного дня та протягом дня.

Законом України «Про дошкільну освіту» (ст.11) за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють, у дошкільному навчальному закладі може встановлюватися гнучкий режим роботи, який передбачає організацію різнотривалого перебування дітей, у тому числі і короткотривалого (сьогодні в Україні функціонує більш як тисяча груп короткотривалого перебування).

7. Батьки мають право вибирати різні форми здобуття дітьми дошкільної освіти.

Оптимальний варіант, звичайно, дитячий садок. У разі його відсутності відкриваються групи для організації роботи з дітьми старшого дошкільного віку на базі навчальних закладів або інших приміщень. Буде здійснюватися соціально-педагогічний патронат, а також діти можуть отримувати дошкільну освіту з допомогою фізичних осіб, які мають відповідну вищу педагогічну освіту та ліцензію на право надання послуг у сфері дошкільної освіти.

8. Ніяких документів про отримання дітьми дошкільної освіти не передбачається.

9. Положенням про дошкільний навчальний заклад передбачено перелік документів, необхідних при прийомі дитини до дошкільного навчального закладу (заява батьків або осіб, які їх замінюють, медична довідка про стан здоров’я дитини, довідка дільничного лікаря про епідеміологічне оточення, свідоцтво про народження). Прийом дітей до першого класу здійснюється відповідно до наказу міністерства від 07.04.2005 р. № 204 «Про прийом дітей до 1 класу загальноосвітніх навчальних закладів», яким передбачено, що для зарахування дитини до першого класу батьками або особами, які їх замінюють, подається на ім’я директора загальноосвітнього навчального закладу копія свідоцтва про народження дитини та медична довідка встановленого зразка. Роботу з дітьми старшого дошкільного віку будуть проводити педагогічні працівники, які мають відповідну педагогічну освіту. У дошкільних навчальних закладах з дітьми старшого дошкільного віку працюють безпосередньо вихователі. Також - музичні керівники, інструктори з фізкультури, практичні психологи. До роботи з дітьми, які не відвідують дитячі садки, будуть залучатися ще й соціальні педагоги, вчителі шкіл, які обов’язково будуть обізнані із специфікою організації роботи з дітьми.

10. Дії міністерства.

• Разом з Інститутом інноваційних технологій та змісту освіти, Національною академією педагогічних наук України міністерством буде розроблено орієнтир для педагогів і батьків щодо змістового наповнення роботи та очікуваних досягнень у розвитку дітей старшого дошкільного віку, а також рекомендації з питань наступності в роботі дошкільних навчальних закладів і початкової школи. Інформуємо також, що з метою широкого обговорення питань дошкільної освіти п’ятого листопада цього року буде проведено І Всеукраїнський з’їзд педагогічних працівників дошкільної освіти. Повідомлення МОН

6 – 7 РОКІВ – КРИЗА ЧИНІ?

Незалежно від того, коли дитина пішла до школи, у 6 чи 7 років, вона в певний момент свого розвитку проходить через кризу. Цей перелом може початися в 7 років, а може зміститися до 6 або 8 років. Криза – це норма, це добре, закономірно і необхідно. Змінюються інтереси, цінності дитини, стиль її життя. Криза 6 – 7 років – це період народження соціального „Я” дитини.

• 6 – 7 років відокремлює молодший шкільний вік від дошкільного дитинства. До вступу в школу діти уже мають шестирічний (семирічнмй) досвід навчання: спонтанно, самостійно або за допомогою дорослих – за ці роки вони вже багато чого навчилися. Цей процес був частиною їхнього життя, він підтримувався вродженою допитливістю дитини, її активністю, потребою нових вражень. На противагу цьому, шкільне навчання не спонтанний, а цілеспрямований, регламентований процес, що вимагає від дітей інших механізмів навчання. Зокрема, передбачається довільна діяльність, вольова регуляція поведінки, наполегливість, посидючість, терпіння й інші вольові якості. Але шестирічні діти за рівнем свого психічного розвитку залишаються дошкільниками. Вони зберігають особливості мислення, властиві дошкільному віку, у них переважає мимовільна пам”ять – запам”ятовує те, що цікаво, а не те, що потрібно запам”ятати. Шестирічки можуть займатися однією справою не більше 15 хвилин.Їм складно розвиватися в умовах твердої, формалізованої системи шкільного навчання. Включення дітей цього віку в навчальну діяльність вимагає особливих умов – „дошкільного” режиму, ігрових методів навчання тощо. Питання про навчання в першому класі дитини шести років повинно вирішуватися індивідуально, виходячи з її психологічної готовності до школи. Незалежно від того, коли дитина пішла до школи, вона у певний момент свого розвитку проходить проходить через кризу. Дитина зберігає багато дитячих якостей – легковажність, наївність. Але вона вже починає втрачати дитячу безпосередність, що помітно в поведінці. У школі вона здобуває не тільки нові знання й уміння, але й певний соціальний статус. Змінюються інтереси, цінності дитини, стиль її життя. Дитина відкриває для себе значення нової соціальної ролі – школяра, навчальну мотивацію, пов”язану з оцінюванням. Навчальна діяльність стає провідною. Формування відповідної внутрішньої позиції докорінно змінює самосвідомість. 6 – 7 років – це період народження соціального „Я”дитини.

Батьки першокласника

Не тільки дитина переживає кризу, але й батьки, тобто вся родина. Батьків у цей період хвилює той факт, що дитина належить не тільки їм, а й широкій соціальній системі – школі, яка теж впливає на малюка. На цьому етапі може зростати напруження в родині: у дитини – через включення її в новий колектив і зміну вимог; у батьків – тому, що „продукт їхньої виховної діяльності” виявляється об”єктом загального огляду. Завдання батьків – підтримати дитину й допомогти їй адаптуватися до нових соціальних умов, у яких з”являються труднощі: - пов”язані з новим режимом дня (особливо це стосується дітей, які не відвідували дитячий садок); - пов”язані з адаптацією дитини до класного колективу; - пов”язані зі стосунками дитини з учителем, на які може накладатися стиль сімейного виховання в сфері дитячо – батьківських взаємин; - труднощі прийняття дитиною нових вимог з боку батьків.

Початок навчання дитини в школі вимагає від батьків гнучкості й необхідності переглядурозподілу обов”язків у родині:

1.Хто, якщо буде потреба, відводитиме забиратиме дитину зі школи.

2. Хто допомагатиме дитині виконувати домашні завдання, і в чому повинна полягати допомога дорослих.

3.Хто займатиметься розвитком дитини в позаурочний час (гуртки, музична та спортивна школа).

4. Чи буде дитина відвідувати групу продовженого дня й чи буде з нею хтось вдома, якщо це не передбачається.

5. Які вимоги будуть висувати до дитини як до учня й члена родини (рівень оцінювання шкільної успішності, домашні обов”язки).

6. Хто ходитиме на батьківські збори і братиме участь у шкільному житті дитини.

Від того, як вдається батькам домовитися у цих і багатьох інших питаннях, залежить успішність переживання родиною цього етапу життєвого циклу. Величезну роль у розвитку навчальної й пізнавальної мотивації відіграє здатність учителя підтримати ті приподні потреби, які має першокласник за рахунок включення гри в навчальний процес, опори на уяву дитини, її здатність фантазувати. Діти відгукуються на те, що їм доступно, що приносить задоволення й радість. Це й створює позитивну мотивацію навчання, полегшуючи дитині перехідний період. Дитина повинна розуміти, що учитися – це одержувати знання, розвивати здібності, набувати практичних навичок, займатися осмисленою роботою.Учитися потрібно не заради оцінок, а для одержання нових знань. Тільки в цьому випадку малюк докладає зусиль, активно набуває корисних навичок й розвиває свій інтелект.

АНКЕТИ

Батькам слід пам’ятати, що не кожна дитина може успішно навчатися в школі. Шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Хтось починає ходити раніше, ніж інші, але потім довго не говорить, хтось,навпаки, не вміє усміхатися, зате починає говорити цілими фразами і добре запам’ятовує букви.

Відомо, що готовність дитини до школи залежить від багатьох чинників і людей, які беруть безпосередню участь у вихованні, але насамперед від батьків.

Виховувати дитину – велике мистецтво, тому що сам процес виховання – це безперервна робота серця, розуму і волі батьків.

Аби ви самі визначили, чи готова ваша дитина до школи, пропонуємо невеличкий тест.

Тест «ЧИ ГОТОВА ДИТИНА ДО ШКОЛИ?»

1. Чи хоче ваша дитина йти до школи?

2. Чи думає дитина про те, що у школі багато дізнається й навчатися їй буде цікаво?

3. Чи може ваша дитина самостійно виконувати справу, яка потребує зосередженості впродовж 30 хвилин, наприклад, збирати конструктор?

4. Чи правда, що ваша дитина у присутності незнайомих не соромиться?

5. Чи вміє ваша дитина складати розповіді за картиною не менше як з п’яти речень?

6. Чи може ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів?

7. Чи вміє вона відмінювати іменники?

8. Чи вміє ваша дитина читати по складах або цілими словами?

9. Чи вміє ваша дитина рахувати до десяти і навпаки?

10.Чи вміє розв’язувати прості задачі на віднімання та додавання одиниці?

11.Чи любить малювати і розфарбовувати картинки?

12.Чи може ваша дитина користуватися ножицями і клеєм, наприклад, робити аплікації?

13.Чи може зібрати пазли з п’яти частин за хвилину?

14.Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?

15.Чи може узагальнювати поняття, наприклад, назвати одним словом овочі: помідор, морква, цибуля?

16.Чи любить ваша дитина самостійно працювати – малювати, збирати мозаїку тощо?

17.Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?

Результати тестування залежать від кількості позитивних відповідей на запитання тесту.

Якщо їх:

15-18 – дитина готова йти до школи. Ви недаремно з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна буде легко подолати.

10-14 – ви на правильному шляху, дитина багато чому навчилася, а запитання, на які ви відповіли «ні», підкажуть вам, з чим іще слід попрацювати.

9 і менше – почитайте спеціальну літературу, спробуйте виділити більше часу заняттям із дитиною та зверніть увагу на те, чого вона не вміє.

ЗДІБНА? ОБДАРОВАНА? ТАЛАНОВИТА?

Шановні батьки! Хочете дізнатися ваша дитина здібна, обдарована чи талановита?! Дайте відповіді на запропоновані запитання. Відповідати на запитання потрібно «так» чи «ні».

1. Моя дитина ініціативна, жвава, рухлива.

2. Її інтереси і захоплення досить постійні.

3. ЇЇ зацікавленість урівноважена.

4. Порівняно з однолітками виявляє інтерес і потяг (активно виражений) до мистецтва, літератури, спорту, природи, моделювання, техніки. (підкреслити або записати).

5. Має не більше двох друзів (постійних), причому старших від себе.

6. Її цікавить усе загадкове, таємниче і навіть незрозуміле.

7. Любить багато запитувати, наполеглива в одержанні вичерпних відповідей.

8. Її мова розвинена, дитина має великий запас слів, добре розуміє і вміло використовує його.

9. Переважно намагається знайти самостійне рішення в тих або інших ситуаціях, обставинах.

10. Не задовольняється поверховим поясненням і такими ж відповідями на свої численні запитання.

11. Намагається дотримуватися власного погляду на ті або інші події, незважаючи ні на які обставини та обіцянки.

12. Обов’язково (завжди) реагує на все нове.

13. Розпочату справу практично завжди намагається довести до кінця.

14. У суперечках відстоює власну думку, не хоче визнавати загальноприйняті погляди.

15. У непередбачених і складних ситуаціях бере на себе роль лідера.

16. Має помітну схильність до якогось виду діяльності або до предмета (групи предметів, іграшок, книжок тощо).

17. Настирлива, вперта, рішуча в досягненні бажаної мети.

18. Виявляє неприховану потребу в підтримці дорослих.

19. Легко знаходить і завжди має досить багато друзів.

20. Ставить багато запитань, переважно з кола своїх захоплень та інтересів.

21. На багатьох справляє враження не за віком старшої.